Сьогодні ми поспілкувалися з фронтменом фаворитів фіналу Вищої Української ліги! Неважко було здогадатися - Денис Мандзюк, команда КВН «Бомба», селище Млинів!
Кожен в дитинстві мав своє заняття. У когось це були спортивні змагання, у когось колекціонування... Що було у тебе?
Я дев’ять років ходив спершу на гурток малювання, а потім в художню школу. Мав переважно «трояки», але там було цікаво. Писав наукову роботу з географії. Давно це було…
Яка твоя улюблена страва?
Мабуть суші. Але тільки в хорошій компанії.
Ким мріяв стати у дитинстві?
Кінорежисером. При чому обов’язково в Голлівуді. Знімати всяке лайно на зразок «Термінатора» чи «Рембо». Класі в сьомому з'явилася нова мрія – дипломатом. Поступово це переросло в бажання стати президентом, при чому бажано від якоїсь радикально опозиційної партії.
Скажи, як давно ти граєш в КВН?
Одного весняного ранку далекого 2002 року (фак, це ж було ще до нашої ери!) в одній з кімнат гуртожитку №6 Львівського університету спало п’ять не зовсім тверезих осіб. Туди зайшов профорг факультету журналістики і пафосно промовив: «Зараз один з вас стане КВНщиком». Виявилося, що факультетській команді бракувало однієї людини, яка мала сказати буквально дві фрази. Оскільки я вже в ті роки не надто зловживав алкоголем, то виявився єдиним, хто зміг піднятися. Програли ми тоді позорно…
Гумор вашої команди достатньо неординарний. Перед першим виступом у «Жовтневому» хвилювались?
Мандражу не було, скоріше інтерес, як же нас сприймуть. Всякий страх зазвичай зникає, щойно виходиш на сцену. Мабуть, на півфіналі було страшніше – перевірених номерів з архіву ставили значно менше, та і відповідальність значно більша.
Ви перший рік граєте у Вищій Українській лізі, та вже полюбились київському глядачеві. В чому секрет успіху?
В щирості. Ми не обманюємо людей. Усі образи, які є на сцені, повністю відповідають нашим характерам ужитті. Плюс показуємо тільки такий гумор, який подобається нам самим. І головне – ніколи не зациклюємося на результаті.
Сподобалось виступати у Києві?
Так.
Ваша команда з невеличкого селища Млинів конкурентоспроможна до велетнів КВНу. Збірних цілих країн. Маєте крутих спонсорів?
На щастя, в нашої команди є хороші адміністратори, які повністю беруть на себе фінансову сторону. Я навіть не знаю, хто наші спонсори.
Зі сцени в якості жарту прозвучала фраза про те, що ціна вашого музичного номеру 12 гривень. Скільки ж насправді вам обходиться одна гра в Києві?
Думаю, не так вже і багато. Ми не надто вибагливі (принаймні поки що).
Які у вас стосунки у команді?
Стосунки чудові, але протягом підготовки до гри краще з нами не спілкуватися. Буває, що і телефонами один в одного кидаємо.
Які маєте плани на майбутнє в КВНі (і не тільки)?
Поїхати в Сочі. Далі буде видно. Жогло підказує, що хоче женитися.
Інтерв"ю
Сьогодні ми поспілкувалися з фронтменом фаворитів фіналу Вищої Української ліги! Неважко було здогадатися - Денис Мандзюк, команда КВН «Бомба», селище Млинів!
Кожен в дитинстві мав своє заняття. У когось це були спортивні змагання, у когось колекціонування... Що було у тебе?
Я дев’ять років ходив спершу на гурток малювання, а потім в художню школу. Мав переважно «трояки», але там було цікаво. Писав наукову роботу з географії. Давно це було…
Яка твоя улюблена страва?
Мабуть суші. Але тільки в хорошій компанії.
Ким мріяв стати у дитинстві?
Кінорежисером. При чому обов’язково в Голлівуді. Знімати всяке лайно на зразок «Термінатора» чи «Рембо». Класі в сьомому з'явилася нова мрія – дипломатом. Поступово це переросло в бажання стати президентом, при чому бажано від якоїсь радикально опозиційної партії.
Скажи, як давно ти граєш в КВН?
Одного весняного ранку далекого 2002 року (фак, це ж було ще до нашої ери!) в одній з кімнат гуртожитку №6 Львівського університету спало п’ять не зовсім тверезих осіб. Туди зайшов профорг факультету журналістики і пафосно промовив: «Зараз один з вас стане КВНщиком». Виявилося, що факультетській команді бракувало однієї людини, яка мала сказати буквально дві фрази. Оскільки я вже в ті роки не надто зловживав алкоголем, то виявився єдиним, хто зміг піднятися. Програли ми тоді позорно…
Гумор вашої команди достатньо неординарний. Перед першим виступом у «Жовтневому» хвилювались?
Мандражу не було, скоріше інтерес, як же нас сприймуть. Всякий страх зазвичай зникає, щойно виходиш на сцену. Мабуть, на півфіналі було страшніше – перевірених номерів з архіву ставили значно менше, та і відповідальність значно більша.
Ви перший рік граєте у Вищій Українській лізі, та вже полюбились київському глядачеві. В чому секрет успіху?
В щирості. Ми не обманюємо людей. Усі образи, які є на сцені, повністю відповідають нашим характерам ужитті. Плюс показуємо тільки такий гумор, який подобається нам самим. І головне – ніколи не зациклюємося на результаті.
Сподобалось виступати у Києві?
Так.
Ваша команда з невеличкого селища Млинів конкурентоспроможна до велетнів КВНу. Збірних цілих країн. Маєте крутих спонсорів?
На щастя, в нашої команди є хороші адміністратори, які повністю беруть на себе фінансову сторону. Я навіть не знаю, хто наші спонсори.
Зі сцени в якості жарту прозвучала фраза про те, що ціна вашого музичного номеру 12 гривень. Скільки ж насправді вам обходиться одна гра в Києві?
Думаю, не так вже і багато. Ми не надто вибагливі (принаймні поки що).
Які у вас стосунки у команді?
Стосунки чудові, але протягом підготовки до гри краще з нами не спілкуватися. Буває, що і телефонами один в одного кидаємо.
Які маєте плани на майбутнє в КВНі (і не тільки)?
Поїхати в Сочі. Далі буде видно. Жогло підказує, що хоче женитися.